Часи козаччини - це героїчні сторінки в історії
України, славні сторінки подвигів і слави, героїв-лицарів, величі і
краси козацької звитяги. Героїчне минуле нашого народу завжди
захоплювало Тараса Шевченка, бо він був справжнім сином України. Поет
говорить про «старину», як про «диво», що відійшло навіки. Все йде, все
минає - і краю немає, Куди ж воно ділось? відкіля взялось? - ставить
він питання в поемі «Гайдамаки», порівнюючи героїзм козаків із рабською
покорою їх нащадків, своїх сучасників. Своїми творами великий Кобзар
прагне розбудити вільний козацький дух українців, підняти їх на
боротьбу за волю. Він вірить, що Слава не поляже; Не поляже, а розкаже, Що діялось в світі, Чия правда, чия кривда І чиї ми діти. («До Основ’яненка»)
Велич і красу козацької звитяги Шевченко розкриває
в поемах «Іван Підкова», «Гамалія», «Тарасова ніч», «Гайдамаки». Герої
цих творів борються за волю проти ворогів свого народу і перемагають.
Картину волелюбства і мужності українського козацтва в боротьбі з
турецько-татарськими ордами показано в поемі «Гамалія». Із піснею
вирушають запорожці визволяти своїх побратимів. Шевченко називає
козаків «сердегами», «орлятами», «соколятами», із захопленням малює
картину бою, в якому козаки демонструють свою хоробрість, молодецтво,
завзяття:
- Неначе птахи чорні в гаї,
- Козацтво сміливе літає.
- Ніхто на світі не втече!
- Огонь запеклих не пече.
І. Франко назвав поему «Гамалія» «погуком козацького геройства, відваги і енергії».
Шевченко зображує козаків мужніми, сильними, волелюбними людьми, які
- Ø Панували, добували І славу, і волю… («Іван Підкова»)
Вони завжди перемагають у поемах Шевченка, бо
борються проти гнобителів свого народу. Красу і велич козацької звитяги
поет бачить у тім, що вони прагнуть не власного добра, а волі і щастя
свого народу. У поемі «Тарасова ніч» Шевченко зображує повстання
козаків проти польської шляхти, яке очолює Тарас Трясило. Славний
козак, «орел сизий», він щиро вболіває за свій народ:
- Бідна моя Україна, Стоптана ляхами!
- Оспівуючи перемогу козаків над ворогами,
- Кобзар водночас глибоко сумує:
- Де поділось козачество, Червоні жупани?
- Де поділась доля-воля, Бунчуки, гетьмани?
- («Тарасова ніч»)
Для Шевченка козацтво завжди ототожнювалося з волею
і славою України. У поемі «Гайдамаки» він показує козацько-селянське
повстання 1768 року. Ватажки гайдамацького руху Максим Залізняк та Іван
Гонта постають перед нами як справжні національні герої, возвеличені
народом і оспівані ним у піснях. Герою поеми «Гайдамаки» Яремі Галайді
притаманні всі риси справжнього козака: мужність, хоробрість,
відданість справі, волелюбність, ненависть до ворогів та вірність у
коханні. Саме такими сильними, відважними і духовно красивими людьми
бачив Шевченко борців за справу свого народу. Великий Кобзар пишався
героїчним минулим українського народу. Боляче йому було думати, що від
слави козаків, величі і краси козацької звитяги
- Ø …осталися Могили по полю. («Іван Підкова»)
Тому оспівує він героїв-козаків у своїх поемах, бо
хоче, щоб вони назавжди залишилися в пам’яті народу і стали прикладом
для нащадків. Ми повинні знати свою історію і пишатися нею, бо без
минулого у нас немає майбутнього.
|