У своєму розумінні мистецтва й ролі художника Стендаль
ішов від просвітителів. Він завжди прагнув до точності й правдивості
відбиття життя у своїх добутках. Перший великий роман Стендаля,
"Червоне і чорне”, вийшов в 1830 році, у рік Липневої революції. Уже
його назва говорить про глибокий соціальний зміст роману, про зіткнення
двох сил - революції й реакції. Епіграфом до роману Стендаль взяв слова
Дантона: "Правда, сувора правда!”, і, випливаючи йому, письменник в
основу сюжету поклав щиру подію. Назва роману підкреслює й основні риси
в характері Жюльена Сореля - головного героя добутку. Оточений ворожими
йому людьми, він кидає виклик долі. Відстоюючи права своєї особистості,
він змушений мобілізувати всі засоби на боротьбу з навколишнім його
миром. Жюльена Сорель - виходець із селянського середовища. Це визначає
соціальне звучання роману. Сорель, різночинець, плебей, хоче зайняти
місце в суспільстві, на якому він не має права по своєму походженню. На
цьому ґрунті й виникає боротьба із суспільством. Жюльена сам добре
визначає зміст цієї боротьби в сцені на суді, коли він говорить своє
останнє слово: "Добродії! Я не маю честі належати до вашого класу, У
моїй особі ви бачите селянина, що повстав проти низовини свого жереба…
Але навіть якби я був винний, це однаково. Я бачу перед собою людей, не
схильних почути почуттю жалю… і бажаючих покарати в мені й раз і
назавжди злякати цілий клас молодих людей, які народилися в низах… мали
щастя одержати гарне утворення й дерзнути примкнути до того, що багатії
гордо йменують суспільством”.
Таким чином, Жюльена усвідомить, що судять його не
стільки за дійсно доконаний злочин, скільки за те, що він посмітив
переступити рису, що відокремлює його від вищого суспільства, спробував
увійти в той мир, належати до якого він не має права. За цю спробу
присяжні повинні винести йому смертний вирок. Але боротьба Жюльена
Сореля йде не тільки за кар’єру, за особисте благополуччя; питання в
романі поставлений набагато глибше. Жюльена хоче затвердитися в
суспільстві, "вийти в люди”, зайняти в ньому одне з перших місць, але
за умови, якщо це суспільство визнає в ньому повноцінну особистість,
людину неабиякого, талановитого, обдарованого, розумного, сильного. Він
не хоче поступитися цими якостями, відмовитися від них. Але угода між
Сорелем і миром Реналей і Ла-Молей можливо лише на умовах повного
пристосування парубка до їхніх смаків. У цьому основний зміст боротьби
Жюльена Сореля з навколишнім світом. Жюльена подвійно чужий у цьому
середовищі: і як виходець із соціальних низів, і як людина
високообдарований, котрий не хоче залишатися у світі. Стендаль
переконує читача, що боротьба, що веде Жюльена Сорель із навколишнім
суспільством, - боротьба не на життя, а на смерть. Але в буржуазному
суспільстві немає місця таким талантам. Наполеон, про яке мріє Жюльена,
це вже минуле, замість героїв прийшли торгаші, самовдоволені крамарі;
от хто став щирим "героєм” у ту пору, у яку живе Жюльена. Для цих людей
смішні видатні таланти й героїзм - все те, що так дорого Жюльена.
Боротьба Жюльена розвиває в ньому більшу гордість і
підвищене честолюбство. Одержимий цими почуттями, Сорель підкоряє їм
всі інші прагнення й прихильності. Навіть любов перестає бути для нього
радістю. Не приховуючи негативних сторін характеру свого героя,
Стендаль у той же час виправдує його. По-перше, труднощі боротьби, що
він веде: виступивши один проти всіх, Жюльена змушений пускати в хід
будь-яка зброя. Але головне, що, на думку автора, виправдує героя, - це
шляхетність його серця, великодушність, чистота - риси, яких він не
втратив навіть у хвилини самої жорстокої боротьби. У розвитку характеру
Жюльена дуже важливий епізод у в’язниці. Доти єдиним стимулом, що керує
всіма його вчинками, що обмежує його гарні спонукання, було
честолюбство. Але у в’язниці він переконується, що честолюбство вело
його помилковим шляхом. У в’язниці відбувається також переоцінка
почуттів Жюльена до мадам де Реналь і до Матильді.
Ці два образи як би знаменують собою боротьбу двох
почав у душі самого Жюльена. І в Жюльена закладені дві істоти: він
гордій, честолюбець і в той же час - людина із простим серцем, майже
дитячої, безпосередньою душею. Коли він переборов честолюбство й
гордість, він віддалився від такий же гордої й честолюбної Матильді. А
щиросерда мадам де Реналь, любов якої була більше глибокої, зробилася
йому особливо близька.
Подолання честолюбства й перемога теперішнього почуття в душі
Жюльена приводять його до загибелі. Жюльена відмовляється від спроби
врятувати себе. Життя здається йому непотрібної, безцільної, він більше
не дорожить нею й віддає перевагу смерті на гільйотині.
Стендаль не зміг вирішити питання, як повинен був перешикувати своє життя герой, що переборов свої омани, але залишається в буржуазному суспільстві.
|