У творчій спадщині письменника-драматурга Івана
Кочерги є багато драматичних поем та історичних драм. Серед всіх творів
визначне місце займає «Ярослав Мудрий» - драматична поема, основою якої
автор взяв історичні події XI ст., коли князем Київської Русі був
Ярослав Володимирович, прозваний у народі Мудрим. З багаторічного
князювання Ярослава драматург взяв лише невеликий період з 1030 по 1036
рік. Це був час, коли Ярослав Мудрий після тривалих війн з удільними
князями і зовнішніми ворогами Русі міцно закріпив за собою великий
київський престол і приступив до здійснення давно поставленої мети -
високо піднести культуру Руської землі.
Ярослав Мудрий…Яким же він був? Цікава і складна,
дуже суперечлива постать. У цьому герої Іван Кочерга втілив мудрого
князя, ніжного, щирого, доброго батька і просту людину. Образ князя у
драмі найбільш повний, розкритий з різних боків. Він постає перед нами
і як великий воїн, і як видатний державний діяч. Вражає його уміння і
здатність точно визначити, що є добро, а що зло, завжди і в усьому бути
справедливим. З роками Ярослав приходить до висновку, що святий
обов’язок державного діяча оберігати «мир і труд - це благо основне».
Війна ж, як усвідомив з часом князь, може бути виправданою тільки як
захист своєї свободи і незалежності. Він був непримиренний до всіх, хто
«війни і крові тільки жаждуть», однаково карав і збудувати величний
Софійський собор. Його мета - це щастя народу, збереження краси рідної
землі, будування храмів. Але доля примушує його захищати рідну землю
від ворогів, зберігати скарбницю культури і звичаїв. Гірко і боляче
Ярославу, і І він говорить:
- Я ж все життя не відаю спокою,
- В трудах і битвах їжджу по Русі,
- А я б хотів міста і храми строїть,
- Кохатися в премудрості й красі,
- І більшої я радості не знаю.
Ярослав розумів, що майбутнє держави - це
об’єднання всіх земель Київської Русі. Це примушувало його бути і
жорстоким, і невблаганним. Втрачаючи близьких, рідних, він йшов до
своєї мети. Ярослав - втілення кращих рис народу. А характерні риси
українського народу - мудрість, щирість, безмежна любов до Вітчизни,
здатність на будь-які жертви і втрати. Життя простого люду Київської
Русі було важким, але злидні, бідність, знущання, приниження не змогли
вбити у ньому патріотичних почуттів до рідної землі. Люди забули про
всі незгоди, коли рідному краю загрожувала небезпека. Вони захищали
рідну хату, рідні гаї, дітей і матерів, свою волю. Думки про багатство,
гроші не торкалися їх сердець. Перед таким подвигом народу хочеться
вклонитися. Як схожі ті часи з тим, що відбувається зараз на Україні.
Якщо весь український народ об’єднається в прагненні не особистого
щастя, а щастя своєї Батьківщини, свого народу, держава буде міцна і
незалежна. За кермом в такій державі повинен бути Ярослав, а поряд
такі, як Свічка. Тоді можна бути впевненим - перемога буде за цим
народом.
|