В повісті дві сюжетні лінії. Перша - це тема
протесту проти кріпаччини, неволі. Друга - тема кохання. Вічна тема.
Невідомо, як Соломія стала дружиною нелюбого чоловіка, але з усієї її
поведінки видно, що не за власним бажанням. Боротьба за своє кохання до
Остапа - це її жіноче виявлення свободолюбства, прагнення вирватися із
неволі моральної. Соломія надзвичайно рішуча. Не роздумуючи довго, вона
кидається навздогін за своїм коханим і разом з ним поділяє небезпеку
важкого шляху. її жахають палаючі плавні, але вона не відступає від
своєї мети - знайти пораненого Остапа. Справжнім гімном хоробрості
жінки, сили її кохання звучать останні сторінки оповідання. На фоні
поведінки Котигорошка рішення Соломії напасти на турецьку варту
виглядає подвигом. Ніжне кохання і товариська виручка, жіночність і
мужність органічно поєднуються в характері героїні. Гинучи в дунайських
хвилях, Соломія сміливо дивиться смерті у вічі, відчуває, як
«невгамовні сили життя встають і пруться, і розпирають груди, зростають
у лютість». В останні хвилини життя її «душа рветься до сонця».
Пишучи твір, у вступі не забудьте визначити головну
думку - про боротьбу за волю. Але не просто з криками «гура!» люди
йдуть на штурм якоїсь фортеці. І не збирають нікого на збори, щоб потім
довго розтлумачувати, для чого потрібна воля, і взагалі, чи потрібна
вона. Не забувайте, що події в повісті були раніше, ніж революція, а в
селі ще зовсім не було ніяких мітингів на площі. Щоб не вийшло так, що
Соломія та Остап, побувавши на одному з таких зборів, вирішили з
прапорами йти здобувати собі волю. Це вже буде ваш власний сюжет, а не
повість М. Коцюбинського. У вступі відзначте, що воля здобувалася
дорогою ціною. Ні, за волю не платили гроші та коштовності, а частіше
розплачувалися життям.
В основній частині непогано буде згадати про те, що
героїчне минуле не забулося, бо саме воно і надихає людей на боротьбу,
на протест проти кріпаччини. І Остап Мандрика - герой оповідання -
виховувався на героїчних традиціях предків. Змалку він заслухувався
розповідями столітнього діда, який «ходив у Січ, а потім різав панів в
Умані». «Ті билиці - казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за
волю, яких він слухав, затаївши слух і не зводячи розжеврілого ока з
уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал».
Тому і тікає від ненависної панщини, від ненависних панів, адже Остап -
бунтар, а бунтарі ніколи не приходилися до двору. Можете навіть
зауважити, що образ Остапа - це художнє втілення народної ненависті до
панів і прагнення до волі. Він розуміє, що пани перетворили людей на
худобу: «Коли б вони не були панським товаром, то не міг би пан
розлучити його з Соломією та силою віддати її за свого хурмана, не міг
би сивого дідуся катувати на стайні нагаями… не похвалявся б оббілувати
Остапа за сміливе слово».
Які ж риси притаманні Остапу? Мужність, відвага,
волелюбність, готовність до боротьби, ніжність у ставленні до Соломії,
вірність у коханні, любов до життя і рідного краю. Мужність не покидає
його ніколи: ні тоді, коли він закликає народ скинути панське ярмо, ні
тоді, коли він відважується на тяжку і ризиковану втечу, ні тоді, коли
йому, тяжко пораненому, безсилому, доводиться віч-на-віч зустрітися з
голодним вовком, коли він вступає в нерівну боротьбу з турецькою
вартою. Остап не боїться смерті, він хоче жити, тому й виявляє
величезну силу в боротьбі за життя - поранений Подібна до Остапа й
Соломія - його вірна подруга. Цей бунтарський дует чимось схожий з
героями серіалу «Цілком таємно» - Малдером та Скалі. Завжди вони разом,
завжди опиняються у незвичному місці при незвичних обставинах.
Надзвичайну мужність, силу волі, енергію виявляє Соломія, коли
перев’язує рану Остапові, волоче його з плавнів, дбає про його
одужання, зимову одежу для нього, визволення з «конаку», з-під
турецької варти. В боротьбі за волю вона терпляче зносить найтяжчі
злигодні. Жадоба вільного життя без пана й економа керує діями шєї
відважної, наполегливої й відданої людини. Вона йде на самопожертву
заради врятування Остапа. Веде Соломію й Остапа уперед велика воля до
життя.
|