«Наталку Полтавку» І. Котляревського називають
«праматір’ю українського театру». Справді, саме з цього твору
починається наша драматургія, саме ця полтавська дівчина відкрила
галерею образів прекрасних українок, якими так захоплювався цілий світ.
Важко знайти твір, який мав би таке довге і щасливе життя. Мабуть,
немає в Україні театру, де б не зверталися до цієї п’єси. Все в ній
приваблює: і чудова мова, і виразні діалоги, і зворушлива історія
кохання… Та є ще одна обстоятельство величезної популярності «Наталки
Полтавки» - мелодійні пісні, створені видатним українським композитором
М. В. Лисенком. Завдяки чарівній музиці «Наталка Полтавка» стала
улюбленою оперою, яку хочеться не лише дивитися, а ще й слухати і
насолоджуватися. Роль пісень у драмі І. Котляревського надзвичайно
важлива. По-перше, вони створені на основі народних, що забезпечило
п’єсі неповторну атмосферу, задушевну й урочисту, веселу і серйозну. Не
можуть не зворушити пісня Наталки «Віють вітри» і пісня Петра «Сонце
низенько». А як люблять в народі дотепну пісню виборного «Ой під
вишнею, під черешнею»!
Та головне, що всі пісні тісно пов’язані з образами
героїв, допомагають їм висловити свої почуття, розкрити свій характер.
«Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться. О, як болить моє серце, а
сльози не ллються», - співає Наталка, розповідаючи свою сумну історію,
ділиться своїм горем і надією побачити милого. А в кінці п’єси,
дочекавшись Петра, Наталка сяє радістю, тепер її пісня бадьора й
оптимістична:
- Я з Петром своїм щаслива,
- І весела, і жартлива.
- Я Петра люблю душею,
- Він один владіе нею.
Пісня стала своєрідним дзеркалом характеру возного. Досить послухати «Всякому городу нрав і права», щоб зрозуміти цю людину, її життєву філософію:
- Всякий, хто вище, то нижчого гне,
- Дужий безсильного давить і жме
- Бідний багатого певний слуга,
- Кориться, гнеться пред ним, як дуга.
Нечесний, підступний возний виправдовує свої
ганебні вчинки у ставленні до інших людей нібито незмінним законом:
«Хто ж єсть на світі, щоб був без гріха?..» І зовсім інші ідеали в
Петра і Миколи. Вони шанують правду, вірність, цінують мужність і
стійкість. Саме про це пісня Миколи про Ворсклу, в якій прославляється
козацька доблесть у боротьбі з ворогами рідного краю.
І. П. Котляревський недаремно вважається «батьком української літератури».
Він все робив першим: звернувся до живої народної мови, відтворив
український національний побут, оспівав душевну красу простої
людини-трудівника, висміяв лицемірство, підступність і безсердечність
панства. А в «Наталці Полтавці» письменник вперше так широко використав
народно-пісенне багатство українців. Пісні героїв п’єси сповнені краси
і ніжності, мудрості і мелодійності. Саме ці риси притаманні
українському народові, чиє безсмертя стверджував своїми творами І. П.
Котляревський.
|