Мине рік - і відійде в минуле друге тисячоліття,
стане легендою, казкою. Що саме чекає на людство у наступному,
третьому, з яким багажем знань, почуттів ми зможемо перетнути його
межу? Ці проблеми хвилювали і хвилюють найвидатніші уми нашої епохи.
Поети, прозаїки, художники у своїх працях намагалися висвітлити
найважливіші проблеми, які турбують людство, прагнули віднайти шлях у
суспільство гармонії та світла. Австрієць Франц Кафка був свідком
великих і трагічних змін, що відбувалися в Європі на початку XX
століття. На власні очі він бачив руйнування романтично піднесеного
старого світу і не бажав йому нічого, крім загибелі. Проте письменник
відчував себе частинкою цього хворого світу, що відходив у минуле.
Усвідомлення своєї беззахисності, жертовності перед невідворотністю
вселюдської душевної муки, глобальної суспільної катастрофи він яскраво
висвітлив у своїй творчості. Занепад та страждання породили в його
творах шокуюче поєднання відчуття жаху із описом сірої буденності.’
Новела «Перевтілення» шокує нас своїм песимізмом. Весь час автор наголошує на тому, що людина,
опинившись у безвихідному становищі, нікому не потрібна, її цураються,
від неї одвертаються найближчі - батько, матір, сестра. Суспільство,
яке відштовхує душевно хвору, безпомічну людину, не має шансу вижити,
воно повинно загинути. Цікаво, що ніхто з численних песимістів до Кафки
не зміг показати людину в такому жалюгідному становищі - перетворену на
бридку потворну комаху.
Грегор Замза - головний герой твору, людина глибоко
нещасна, і письмнник ставиться до нього з жалем і співчуттям, бо зміст
його життя - страждання, муки, яких людині завдає світове зло. Виріс
він у міщанській родині, яку цікавлять суто матеріальні блага. Батько
його втратив роботу, мати хворіє на астму, а сестра Грета ще занадто молода, щоб працюва- : ти. Тому Грегор
змушений служити одному із багатьох І кредиторів, ставши комівояжером,
і багато часу проводить І у поїздках, пропонуючи клієнтам зразки
тканин. Ця робо- ) та не приносить йому задоволення, він відчуває себе
са- ‘ мотнім, стомленим від життя, в якому бракує душевних І
стосунків, постійних товаришів, людського взаєморозумі- і ння. «Хай
його чорти беруть усе це!» - кидає Грегор, відчуваючи самотність і
душевну спустошеність. Із ставлення Кафки до свого героя бачимо, що він
вболіває за нещасну маленьку й нікчемну людину, яка не за-олуговуе на
зневагу, жорстоке і бездушне ставлення. По-
І чуття Грегора до своєї брутальної родини були благородні, і він хотів
їй добра, тоді чому саме його автор піддає жахливому перетворенню? Мені
здається, що це не випадково, і бо Грегор - не найбезнадійніша людина
суспільства, він може прагнути до удосконалення, в той час як за інших
З вже не треба турбуватися - вони вже самі спотворились.
«Прокинувшись одного ранку з неспокійного сну,
Грегор Замза побачив себе у своєму ліжку перетвореним на велику
комаху». Він розгубився, думаючи, що це сон, але, І зрозумівши, що то
правда, почав пристосовуватися до комашиного життя. Батьки Грегора
перелякані не стільки тим, що сталося 1 із сином, скільки тим, що він
не став уранці до роботи і, зрештою, втратив її. Життя родини
докорінно змінюєтьіся: батько і мати мусять працювати, сестра - вести
домашнє господарство. Цікаво, що ні сам Грегор, ні його батьки навіть
не задумались над причинами незвичайного «перевтілення». Вони
сприймають це як норму життя і готові змиритися з цим жахом. Реакція
близьких людей просто вражає, бо ця трагедія мала б примусити їх волати
про допомогу, робити все можливе і неможливе, щоб повернути сина і
брата до людського становища. Але ці люди, обтяжені матеріальним
життям, спокійно залишаються у своєму усамітненні, їхня воля наче
паралізована.
Автор підкреслює, що людина - це комаха в
безкрайому океані життя, яке їй вороже і намагається її знищити.
Беззахисне створіння - людина - не може протистояти поглинаючій
безодні, бо не має засобів впливу на неї. Біда, на думку Кафки, чекає
кожного саме в звичайному, щоденному житті, вона тільки чатує на
слушний момент, щоб вразити своїми стрілами болю. Найближче оточення
Грегора - батько, мати, сестра -тільки й очікують на слушну хвилину,
щоб позбутися потвори. Батько від самого початку жахливого перевтілення
прагнув фізично ушкодити свого безпомічного сина. Сестра, яку Грегор
любить найбільше, зраджує його: «Я не хочу називати цю потвору братом і
кажу лише одне: треба якось здихатися її…» Грета не розуміє, що її брат
зберіг любляче людське серце, людські почуття сорому, гордості,
пристойності. Вона непохитна у своїх думках щодо знищення
комахи-людини. Мати Грегора теж ніяк не співчуває йому, її втомлює
відчуття жаху у власній оселі, і вона готова зректися сина.
Жахлива ситуація відречення від близької людини
примушує письменника наголосити, що якщо Грегор - людська істота в
комашиній подобі, то його родина - комахи в людській подобі, і кожен з
них може зайняти місце Грегора. Що чекає людину в цьому жахливому
суспільстві, що чекає людину в цьому ворожому житті? Нічого, відповідає
автор. Він вважав, що людина приречена своїм існуванням на самотність.
Саме безпомічність, поразка людини становлять основну думку як новели
«Перевтілення», так і життєвого кредо автора. Конфлікт людини і
суспільства, людини і життя, стверджує Кафка, не може бути розв’язаним,
ніхто не в змозі зробити людину повноправним хазяїном свого власного
життя.
|