Відмінник - шкільні твори з літератури

Видатний норвезький письменник Кнут Гамсун був мигцем епічного складу. Він майстерно змальовував складні характери своїх героїв. У зображенні внутрішніх драм особистості, передачі тонких психологічних станів людини, які часто не піддаються логічному аналізові, зміні настроїв персонажів, які іноді важко пояснити, Гамсун досяг високої майстерності, виявив глибоку проникливість і здатність зрозуміти найпотаємніші куточки людського серця. У романі «Пан» письменник яскраво зобразив любовні стосунки головного героя лейтенанта Глана з двома жінками, Едвардою та Євою. Едварда - єдина дочка багатого купця Мапа. Батько душі не чув у своїй двадцятилітній доньці. Едварда мала норовистий характер. Вона тільки удавала, що слухається батька, а насправді робила те, що їй забажається. Будучи свободолюбною натурою, Едварда понад усе цінувала свою незалежність. У всякого, хто намагався на неї вплинути, вона раз і назавжди відбивала охоту робити це. Романтична постать лейтенанта Глана, ... Читати далі »

«…Я живу в своїй родині більш чужим, аніж най чужіший». Ф. Кафка. Видатний австрійський письменник-модерніст Франц Кафка (1883-1924) з раннього дитинства відчував хворобливу любов-ненависть до батька, який відзначався дуже деспотичним характером, був для родини справжнім тираном. Францові він закидав безталання, дорікав невмінням «крутитися» в житті. Нездатний чинити батькові активний опір, Франц все ж відмовився займатися торгівлею і звернувся до літературної творчості, хоча батько з погордою ставився до цього заняття. Все своє життя Франц Кафка присвятив батьковій родині і ніколи не мав своєї. Все своє життя син хотів довести батькові власну значущість. То ж не дивно, що одна з основних тем творчості письменника - стосунки у родині - знайшла яскраве відображення у новелі «Перевтілення», яка посідає центральне місце у творчому доробку Франца Кафки. Герой новели - Грегор Замза виріс у Празі у міщанській сім’ї, яка цікавиться винятково матеріальним у житті. Батько Гр ... Читати далі »

Разве можно понять что-нибудь в любви… Булат Окуджава. Джеймс Джойс був одним із засновників європейського модернізму. Його твори позначені сміливим експериментом з мовою та стилем, засобами зображення внутрішнього світу людини. Яскравим прикладом втілення модерністської поетики письменника стало його психологічне есе «Джаком» Джойс». З чого починається кохання? З тремтячого погляду фіолетових зіниць, що жалить пекучою голкою? Зі стукоту високих підборів на лунких кам’яних сходах, який давго-довго відлунюється в серці? Чи з привітного опалевого рум’ян-ця, який запалюється на блідих щоках, доки ти промовляєш якісь метушливі слова про буденні речі? І що робити з темною хвилею відчуттів, яка огортає тебе знову і знову, і знову? А кохана дівчина набагато молодша за тебе, вона - твоя учениця, а в тебе до того ж є дружина. Ці невідворотні питання постають перед ліричним героєм есе Джеймса Джойса «Джакомо Джойс», яке написано у вигляді ни ... Читати далі »

Есмеральда - улюблена героїня Віктора Гюго, для нього вона втілення кращих людських рис. Письменник захоплюється її красою,. щирою вдачею, співчуває жорстокій долі. Внутрішній світ дівчини - світлий, прозорий, романтичний. Він відбитий в її піснях, а пісня - це завжди душа народу. Гордість та почуття власної гідності притаманні Есмеральді. Вона чудова, коли танцює чи співає. Дівчина дуже любить свою кізку, добре до неї ставиться, доглядає її, а також вчить деяким «фокусам». Есмеральда - добра та чуйна людина. Почувши волання горбаня Квазімодо на Гревському майдані, де його шмагали нагаями за неї ж, «циганка» єдина з усієї багатотисячної юрби підійшла до в’язня та напоїла його водою зі своєї фляги. В. Гюго зазначає: «чудова, свіжа, чиста, чарівна й тендітна дівчина милосердно прийшла на допомогу цьому втіленню нещастя».

Побачивши біля ешафоту у «Дворі чудес» П’єра Гренгуара, який свого часу допоміг їй у скрутну хвилину, вона погоджується «узят ... Читати далі »

Перш ніж говорити про донкіхотів у нашому житті, треба подумати, чи виникають такі типи у сьогоденні та й чи висока ймовірність їх виникнення. Ну, що ж? Алонсо Кіхано проти Дон Кіхота. Ох, і не проста ця проблема! З одного боку, коли б якось Алонсі закортіло перетворитися на донкіхота у наше сторіччя повального індивідуалізму, коли одній людині байдуже до психологічного стану іншої, до її думок та вчинків, до її долі взагалі, якихось перепон на шляху такої магічної метаморфози не виникло б… Але ж є й інший бік: тепер людина, як мені здається, більше обмежена обставинами: робота, родина, та й взагалі, більш дрібне, тобто купа так званих «соціальних прив’язок» не дає змогу сучасній людині уявити себе кимось й помандрувати собі боротися зі злом… Ми більш закорінені у навколишній світ: у «територію», у соціум тощо. Виходить, тут не вгадаєш; є чинники, які свідчать за появу нових донкіхотів, є й ті, шо проти… Але ми не врахували ще одног ... Читати далі »