«Мисливські усмішки» Остапа Вишні із задоволенням
читають і дорослі, і діти. Перегортаючи сторінки збірки гуморесок, ми
щиро сміємося над пригодами благородних, але, на жаль, безталанних
мисливців, над їхнею невинною брехнею. Герої Вишні прекрасно розби’
раються в усіх тонкощах мисливської справи, у звичках звірів і птахів.
А як вони влучно стріляють! «Та що мені картуз? П’ятака підкинь! Пір’я
з твого п’ятака посиплеться», - говорить один з героїв усмішок. Є про
що згадати цим чудовим мисливцям, і все - «достовірні» факти. Ось,
наприклад, Іван Петрович із гуморески «Відкриття охоти». Був у нього
собака, який одного разу «став на стойку в густій ліщині на вальдшнепа,
та як став», то ніякими свистками й гудками його не можна було зрушити
з тої стойки, довелося залишити в лісі, бо настала вже ніч. Наступного
дня Іван Петрович виїхав з того міста, а повернувся аж через рік.
Згадав про пса і з цікавості пішов у ліс його розшукувати. «Дивлюсь,
стоїть кістяк мого собаки з піднятою правою лапою! Мертва стойка!». -
згадує герой усмішки.
Ну, а хіба буде брехати славнозвісний рибалка дід
Панько з гуморески «Сом»? Якось почепив він на гак щуку і спіймав на цю
приманку величезного сома: «Ох, і сом же був! Завбільшки… як звідси до
отієї верби! Вчотирьох несли додому!» Щоправда, трапляються і в
досвідчених мисливців невдачі: то в найвідповідальніший момент
з’ясовується, що рушниця не заряджена, то стріляєш ніби-то у вовка, а
влучаєш у собаку, замість зайця вбиваєш кішку. Та мисливці з цього не
журяться. Вони й «промазують» здебільшого тому, шо не хочуть убивати. У
гуморесці «Ні пуха, ні пера» Остап Вишня зазначає: «Що вимагається від
мисливця, від полювання? Промазуйте!» «Мисливські усмішки» Вишні -
надзвичайно добра і щира книга, яка вчить любити природу рідного краю,
берегти її, захищати від браконьєрів. Саме такі твори вчать людяності
та добру.
|