Шкільний твір По повісті Э. Хемінгуея "Старий і море”.
Хемінгуей є одним з популярних письменників XX століття. Ще при житті
він став людиною-легендою. Письменник Хемінгуей був журналістом,
військовий кореспондентом на п’ятьох війнах. Цікаво те, що Хемінгуея
знали тих, хто ніколи не був знаком з його творчістю, у нашій країні в
багатьох будинках можна було побачити фото бородатої людини з високим
чолом і ясним поглядом: це був Ернест Хемінгуей у зеніті своєї слави.
"Старий і море” - повість, за якої письменник одержав в 1953 році
Нобелівську премію. Вона зробила в літературі переворот світового
масштабу. Історія, на перший погляд, дуже проста - притча про рибалку
Сантьяго. Але під пером Хемінгуея вона перетворилася в теперішній
шедевр
якому визначена довге життя. Головний герой повести - старий
рибалка Сантьяго - бідний, самотня людина. Він жив у хатині,
побудованої з пальмових листів, у ній стояли стіл, стілець і було
земляне вогнище. Однак життя старого було не так вуж і вбогий. Йому
послані сни, у яких він бачить свою батьківщину, її "золоті берега,
високі білі гори”.
Доля Сантьяго тісно пов’язана з морем, що забезпечує йому скромне
існування. Але море нічого не віддає даром. Щоб вижити, потрібно важко
й багато працювати. Між морем і берегом рік за роком протікає життя
старого. Багато випробувань випало на його частку, але серце Сантьяго
завжди відкрито мешканцям моря - живі істоти, які, як і він, є
часточкою величезного миру. Зрозуміло, що якби не жорстока боротьба за
існування, не було б необхідності знищувати рибу, добуваючи її для
їжі.
Але старий завжди думав про море, як про живу
істоту, здатному як заспокоїтися, так і розхвилюватися. Чергове
випробування вже приготувала рибалці рідна морська стихія. Сантьяго
доводиться протягом тривалого часу боротися з величезною рибою, що
потрапила до нього на гачок. Саме боротьба старого рибалки з величезною
рибою і є, на мій погляд, головною ідеєю повести. Саме тоді ми побачили
Сантьяго у всій величі його простої душі: "Людина створена не для того,
щоб терпіти поразки. Людини можна знищити, але не перемогти його”. У
дійсності така мужність не приносить людині щастя: акули з’їли рибу, а
самотній подвиг залишив старому Сантьяго тільки почуття утоми,
покалічені руки й глибокий сон до наступного дня, коли знову потрібно
виходити в море на чергову риболовлю. Сантьяго не можна вважати
індивідуалістом, що усамітнився у своїй мудрості й мужності. Під час
риболовлі старий часто згадує свого маленького друга - Мандоліно,
хлопчика, якого він навчив рибацькій справі, та й взагалі мав з ним
багато загального. Старому хотілося, щоб поруч із ним завжди був
Мандоліно, і коли утомлений рибалка спав після битви з морем, хлопчик
був поруч.
Присутність Мандоліно в житті старого якось
скрашувало самітність. Однієї з головних проблем, що вирішує Ернест
Хемінгуей, була проблема щастя в контексті пошуку сенсу життя. Сантьяго
- песиміст, що не має ілюзій, і якби щастя продавали, може, він би його
й купив, але за які гроші, якою сумою воно виміряється, у якій валюті?
Можна зрозуміти, що така ж точка зору є присутнім і в Хемінгуея.
Дійсно, письменник не зміг вивільнитися з павутини протиріч буття й
покінчило життя самогубством. Чи можна вважати це програшем
людини-легенди - Ернеста Хемінгуея? На мій погляд, письменник надійшов
як індивідуаліст.
Нобелівська премія в області літератури
присуджується тому, хто у своїй творчості домігся виняткового розуміння
людства й миру. Хто знає, скільки нового ми ще відкриємо для себе,
перечитуючи повість Ернеста Хемінгуея "Старий і море”.
|