Після декількох років вивчення класичної й сучасної
літератури складається певний стереотип, що я можу назвати звичним
очікуванням. Вся розмаїтість стилів, сюжетів, характерів укладається
все-таки в певну схему, "культурний шар”, що при розмаїтості фарб
складається з більш-менш однорідного матеріалу. І тільки двічі я
зустрічалася з літературою, що ламала всі стереотипи, була новою. Це -
японська поезія й латиноамериканська проза. Людина, вихована на канонах
європейської культури, почуває себе як житель рівнин, що побачив гори,
або як плавець, що пірнув у закритому басейні, а зринув у відкритому
морі. Латиноамериканську прозу намагалися віднести до якогось стилю й
методу, але, придумали для неї нова назва - магічний реалізм. Це не
визначення, а спроба передати ту дивну й чарівну могутність, що
перетворює літературу в заклинання, що викликає первісних парфумів і
населяє ядушливих мегаполісів неймовірно живими істотами, буйними,
непередбаченими й прекрасними, як природа.
Дві основні галузі магічного реалізму представлені
Хорхе Луїсом Боргесом і Габріелем Гарсіа Маркесом. Боргес - унікальний
"письменник для письменників”. Його оповідання й есе являють собою
витончене, тонке, іноді іронічне, а іноді захоплене дослідження,
переосмислення філософських літературних проблем. Боргес - творець
літературознавчої міфології. Метафізичні, абстрактні до межі питання
він занурює в детально відтворений у слові реальний, речовинний, навіть
банальний мир. Героями Боргеса стають "Вавилонська бібліотека” -
лабіринт, заставлений полками із книгами, що населяють читачі; "Алеф” -
крапка миру, що вміщає увесь світ; "Дон Кіхот” - не лицар, не автор, а
сам роман.
Гостра й глузлива думка препарує сотні літературних сюжетів, а
доконаний літературний дарунок дозволяє Боргесу знову відтворити
цілісність миру, зруйнованого аналізом. Боргес - неперевершений майстер
позбавляти визначеності навіть строгі математичні закони. Щось
підказало йому, що мир не так-те простий, і два камені не зобов’язані
зберігати в сумовитій сталості свою парність (”Синій тигр”). Він ніколи
не погоджувався з Ейнштейном, упевненим, що Бог не грає в кості, що мир
пізнаваний і визначений. Боргес знає, що в кості грає весь Всесвіт, що
двічі дві - це лиховісні математичні дії, що у результаті зможе дати
чотири, а може - третій мир (”Тлін, Укбар,).
Боргес багато років був директором національної
бібліотеки. Це природно - де жити йому, як не серед книг. І Боргес -
єдиний у світі сліпий бібліотекар. Це символічно. Сліпота письменника
сприймається не як недолік, а як божий дарунок. Вона дана йому, щоб
розум, не обтяжений дріб’язковою суєтою, краще осягав мир і людину.
Сліпий Боргес прекрасно розглянув зворотну сторону Місяця ще до перших
польотів у космос і той дивовижний по силі вогонь, що нудиться в
глибині самих лагідних і сонних очей.
|