Відмінник - шкільні твори з літератури

Міні-чат
Меню сайту
Українська література
Іван Антонович Кочерга
Іван К. Карпенко-Карий
Іван Петрович Котляревський
Іван С. Нечуй-Левицький
Іван Якович Франко
Володимир Миколайович Сосюра
Григорій Саввич Сковорода
Ліна Василівна Костенко
Леся Українка (Косач)
Марко Вовчок (Вілінська)
Микола Васильович Гоголь
Микола Гурович Куліш
Михайло Михайлов. Коцюбинський
Олександр Петрович Довженко
Олесь Терентійович Гончар
Ольга Юліанівна Кобилянська
Остап Вишня (Губенко)
Панас Мирний (Рудченко)
Пантелеймон Олександр. Куліш
Тарас Григорович Шевченко
Зарубіжна література
Стислі твори для молодших класів
Твір з літератури 4 клас
Твір з літератури 5 клас
Твір з літератури 6 клас
Твір з літератури 7 клас
Твір з літератури 8 клас
Твір з літератури 9 клас
Твір з літератури 10 клас
Твір з літератури 11 клас
Твір з літератури 12 клас
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Оголошення
Сайт www.tvoru.at.ua набирає в команду модераторів і журналістів. За детальною інформацією
ICQ: 462200536. Skype crash-taras.
Або написати в гостьовій книзі
Форма входу

Головна » 2009 » Листопад » 17 » ОБРАЗ ОЛЕНИ ЛЯУФЕР
13:30
ОБРАЗ ОЛЕНИ ЛЯУФЕР

Шкільний твір за повістю О. Кобилянської «Людина». Ольга Кобилянська, видатна українська письменниця, спостерігаючи за становищем жінки у тогочасному суспільстві, мріяла про рівноправність її з чоловіками в одержанні освіти, у вихованні, у виборі свого власного життєвого шляху. Цій проблемі вона присвятила більшість своїх творів, і найперший із них - «Людина». У цій повісті ми знайомимося з Оленою Ляуфер - дочкою царсько-королівського лісового радника. Вона читає серйозні книги, розмовляє з молодими людьми про «соціалізм, натуралізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робітницьке…», відстоює «рівноправність між мужчиною і жінкою». Це страшенно лякало батьків, викликало осуд у їхніх знайомих і товаришів, адже дівчина йшла проти всіх усталених поглядів та традицій, що існували у цьому провінційному містечку.

Дівчата повинні були вивчати французьку мову, оволодівати музикою й танцями, готуватися повністю віддати себе у владу чоловікові. Мати й батько іншого шляху для Олени не бачили й не бажали, а особливо після того, як їхній син Герман-Євген-Сидор своїм розгульним життям наробив багато боргів родині. Батько теж частенько пиячив і втратив роботу, поставивши сім’ю у велику матеріальну скруту. Олена на той час зустріла серед молодих людей свого однодумця, сту-дента-медика Стефана Лієвича, якого покохала і з яким таємно заручилася. Ця любов відкрила для дівчини широкі горизонти, підтримувала віру у правоту своїх переконань щодо емансипації жінки.

 

Але трапилося нещастя, якого не можна було передбачити. Стефан, «набравшись десь у шпиталі тифу», помер. Дівчина переживала велику душевну драму, навіть нервову хворобу, та ні з ким не ділилася, окрім лікаря. Тепер вона не вважала для себе можливим узагалі виходити заміж, бо «…задля обов’язку проти волі сковуватись з мужчиною, з обов’язку його й себе оббріхувати…», на її думку, злочин. Про це чесно написала у листі К-ому, який збирався їй освідчуватися і якого батьки охоче взяли б у зяті. У теперішньому своєму становищі Олена бачила для себе єдиний шлях: «Відповідно до моїх сил, відповідно до моїх здібностей… хочу сама собі заробляти на кусник хліба, а заробленим щиро ділитися з родичами…». Та все залишилося лише у мріях. Добрі здібності в Олени дійсно були, сила волі й характер - теж, а от ні професійної освіти, ні роботи, яка б забезпечила матеріально не лише її саму, а й численних родичів - не було. Сім’я Ляуферів дедалі опиняється в жахливому становищі: застрелився брат Олени, повдовіла сестра Ірина і повернулася додому, приїхала й молодша сестра Геня, яка жила якийсь час у родичів. Батько зовсім морально занепав, спився, мати повністю віддалася на волю обставин. Родина переїжджає до села, там орендує землю і тяжко працює. Але й це пристановище виявилося ненадійним. Господар землі вирішив продати її, а новий намірився ґаздувати сам. Отже, повна безвихідь… Олена прагнула щось придумати, знайти вихід, адже вона добровільно, як найсильніша, взяла на себе увесь тягар відповідальності за родичів. І зважилася… віддати себе в жертву, вийти заміж за багатого, але нелюбого чоловіка. В її душі відбувається страшна боротьба. З одного боку - попрання усіх переконань, зрада ідеалів і свого кохання, а з іншого - обов’язок перед рідними і матеріальна скрута. Обов’язок, обставини - переважують. Олена влаштовує «лови» на заможного лісничого Фельса, і, треба сказати, робить це досить вправно, в душі ненавидячи себе за таку поведінку. Хоч ми й пам’ятаємо, що все це заради благородної мети, вона тепер не видається нам такою вже «ідеально уложеною натурою». Тут виявляються, на наш погляд, її далеко не кращі риси: зверхність, хитрість, лицемірство, навіть жорстокість. Прагне віднайти у Фельсові щось хороше - і не може (а той же і господар добрий, і службовець порядний, і книги читає, і сильний та гордий, а з нею ніжний та несміливий). Олені здається навіть Фельсів усміх «ограниченним». Ім’я цьому - нелюбов. Адже на вади першого свого судженого вона не зважала. Добре, вона не любить. Але ж Фельс! Він любить, готовий на все, навіть «хоть би вона йому й ногу на карк поставила».

 

Молодий чоловік добре усвідомлював, на що йшов, і говорив: «Тиранко з вас, панно Олено!» Ми не можемо не відзначити і благородства лісничого. Під час освідчення, побачивши, що Олена його відтрутила грубо і різко, сказав: «Ви не любите мене?.. Не хочете бути моєю жінкою?.. Коли так, то простіть!» Отже, не хотів примусу, насильства над почуттями, нещирості. І готовий був піти. Але Олена нарешті видавила з себе згоду: «Хочу…» Та й близьких своїх не щадить: «Вона була дражливіша, як уперед, ба не раз аж різка». Особливо вражає нас прикінцевий епізод повісті. Олена знищує листи від колишнього коханого, а останній з них читає ще раз. Ми розуміємо, як боляче героїні прощатися з минулим, із нездійсненими мріями, відчувала свою духовну поразку. Аж ось піднімається до її кімнати Фельс, який нічого не підозрює і не знає. Вони ж ось мають їхати на своє весілля. І тут на читача падає несподівано ціла злива, можна б сказати, демонічних почуттів: «Якесь незнане доти, упряме, дике чувство обгорнуло її, одне лише чувство. Вона ненавидить, ненавидить з цілої глибини своєї душі! Вбивала б, проклинала б, затоптувала б, як ту гадюку… Чи - його? - Адже вона винувата!! Сама, самісінька вона…»

 

Що ж, головна героїня повісті О. Кобилянської виявилася просто людиною - з усіма притаманними їй сильними і слабкими якостями. І заслугою письменниці, на наш погляд, є те, що вона майстерно підібраними засобами виразності відтворила правдивий і повнокровний художній образ, а не схему чи символ. Незважаючи на такий фінал, ми багато дечому можемо повчитися в Олени: її силі волі, розуму, здатності до самопожертви в ім’я близьких.

 

Категорія: Ольга Юліанівна Кобилянська | Переглядів: 1098 | Додав: CrAsH
Ласкаво просимо
Кращі шкільні твори з української, зарубіжної та російської літератури для 1 и 12 класів а також реферати, дипломи, курсові. Сайт допоможе кожному школяреві та студентові для написання творів, рефератів, дипломів, курсових робіт під час вивчення курсу літератури. А також є основні твори на вільні та морально-етичні теми з літератури.
Реклама
ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА

Замовити рекламу

Пошук
Календар
«  Листопад 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Стрічка новин

Блогун
"Блогун" - автоматичний сервіс з розміщення реклами в блогах, соціальних мережах і суспільствах, що дозволяє купувати рекламу масово, без переговорів з кожним блогером.


Copyright © 2009-2024

Хостинг від uCoz