Людина - це творіння не лише природи, а й
суспільства, в якому вона живе. Отже, навколишнє середовище має великий
вплив на формування характеру, поведінки та вчинків людей. Ольга
Кобилянська у своїй повісті «Людина» майстерно показала інтелігенцію
середнього достатку глухого провінційного містечка. Ще на початку своєї
розповіді вона ніби запитує: чому талановита жінка не може реалізувати
себе у праці, чому єдина можлива вдала кар’єра - вийти заміж за
багатого? О. Кобилянська розглядає ці питання, показуючи читачеві
родину головної героїні Олени Ляуфер. її батько - «мав велике
поважання, великий вплив і великі доходи», а ще мав слабкість: «любив
одушевлятись гарячими напитками». Ця «слабка сторона» з часом мала
дедалі більші наслідки: він наробив великих боргів і ввів родину у
матеріальну скруту. Його звільнили з роботи, давши лише невелику частку
пенсії. Товариші по чарці підказують вихід - вигідно віддати заміж
дочку.
Опір Олени спричиняє страшенну лють пана радника,
образи, лайку, навіть прокльони. Дівчина не хоче бути «товаром», як
інші жінки. Бо вони в розумінні своїх чоловіків: «Жінка - то молодий
кінь. Почує сильну, залізну руку, так і подається і вліво і вправо…
Де-не-де цвяхнуть батіжком…» Пан Ляуфер також згодний з такою
трактовкою подружнього життя. Тому й протистоїть намірам доньки: «Отже,
ти одважуєшся мені ще і в тім нечесть робити?» То ж зрозуміло, чому
багато жінок стали за емансипацію. Що ж мати Олени? Вона «добра
женщина, …вірила сміливому віщуванню свого мужа». Страшним для неї було
те, що дочки «беруть книжку до рук і в будню днину», що вони стоять за
рівність жінки і чоловіка, обговорюють серйозні питання суспільного
життя. Мати вважає нісенітницею розмови про жіночу емансипацію: «Хто ж
буде дома їсти варити, коли жінка стане до уряду ходити? Хто буде
порядкувати, прати, шити? Невже ж мужчина?» Жінка має бути жінкою,
служанкою, покірним повторенням чоловіка, ще однією прикрасою у домі.
Така згубна мораль перетворює людину .на річ, яку можна купити в’її
власних батьків, обвінчавшись із нею у церкві. Єдиним теплим променем
став для Олени студент Лієвич. Він навчався у Швейцарії і там набрався
новітніх демократичних ідей. Для талановитої і чутливої Олени
прогресивні соціально-філософські мрії про майбутню самостійність жінки
були спасінням, ковтком чистого повітря. Але сталося інакше:
студент-медик помирає і знову залишає Олену наодинці з її міщанським
царством. Поступово її родина убожіє, і вона приносить себе в жертву -
виходить заміж. Дівчина продана за гроші, хоча її людські чесноти
залишились з нею. Нарешті всі задоволені! Погляд матері Олени з
гордістю і задоволенням спинявся на купі весільних подарунків дочці, а
найбільше тішила самолюбство «кесетка» (скринька) із сріблом на
дванадцять осіб, яку подарував Фельсів барон.
У своєму творі «Людина» О. Кобилянська виявила себе
тонким знавцем людської душі, майстерно передала характери героїв, їхні
переконання. Вона допомагає зрозуміти нелегке життя інтелігентної
людини, на яку лягають і соціальний тягар, і особисте горе. Сьогодні
питання емансипації жінок майже повністю вирішене. Але міщанство
живуче, і багато його рис, на жаль, зберігаються і в нашому суспільстві.
|