«…Я живу в своїй родині більш чужим, аніж най чужіший». Ф. Кафка.
Видатний австрійський письменник-модерніст Франц Кафка (1883-1924) з
раннього дитинства відчував хворобливу любов-ненависть до батька, який
відзначався дуже деспотичним характером, був для родини справжнім
тираном. Францові він закидав безталання, дорікав невмінням «крутитися»
в житті. Нездатний чинити батькові активний опір, Франц все ж
відмовився займатися торгівлею і звернувся до літературної творчості,
хоча батько з погордою ставився до цього заняття. Все своє життя Франц
Кафка присвятив батьковій родині і ніколи не мав своєї. Все своє життя
син хотів довести батькові власну значущість. То ж не дивно, що одна з
основних тем творчості письменника - стосунки у родині - знайшла
яскраве відображення у новелі «Перевтілення», яка посідає центральне
місце у творчому доробку Франца Кафки. Герой новели - Грегор Замза
виріс у Празі у міщанській сім’ї, яка цікавиться винятково матеріальним
у житті. Батько Грегора розтринькав майже всі гроші родини, і Грегор
змушений служити одному з батькових кредиторів, ставши комівояжером.
Батько втратив роботу, мати хворіла на астму, сестра Грета була ще
занадто молодою, щоб працювати. Тому Грегор змушений самотужки
утримувати родину. Щодня встаючи вдосвіта, він більшість свого часу
проводить у дорозі.
«О Боже, … який важкий фах я собі вибрав! День у
день дорога. 1 так доводиться хвилюватись набагато більше, ніж на тій
самій роботі дома, а тут ще ця жахлива їжа, щораз нові люди, з якими
ніколи довше не побудеш, ніколи не заприязнишся». Всі помисли Грегора
спрямовані на інтереси родини. Він не має ані друзів, ані коханої
дівчини. Нечастими вечорами, які йому випадає провести вдома, Грегор
сидить з батьками «біля столу і читає газету або вивчає розклад руху
потягів. Ото тільки і розважиться, як заходиться щось вирізувати
лобзиком». Усі гроші, зароблені тяжкою працею, Грегор віддає батькам,
завдяки чому сім’я мала змогу жити в достатках і мати прислугу. «Він
так пишався тим, що зумів забезпечити батькам і сестрі таке життя в
такому гарному помешканні». Молодий чоловік мріяв наскладати грошей для
сестри, яка чудово грала на скрипці, щоб та здобула освіту в
консерваторії. На перший погляд здається, що у родині Замзів панують
любов і злагода.
Та одного дощового ранку з Грегором сталася дивна
річ: він перетворився на комаху. Вражений цією надзвичайною подією, він
навіть не замислюється на тим, чому це сталося і що далі з цим робити,
як знову стати людиною. Єдина його думка - що буде з роботою,
заробітками, на що житиме сім’я. Батьки та сестра були приголомшені
бідою Грегора, проте вони не переймаються тим, як повернути
Грегора-людину. їх турбувало лише, як приховати цю подію від сторонніх
та де брати гроші. Спочатку мати й сестра жаліли Грегора-комаху, доки
була надія на те що він може якимось чином сам одужати. Сестра
приносила їжу до його кімнати. Спочатку вона навіть намагалася
здогадатися, що смакує братові. Та дуже швидко їй це набридло, і вона
«ногою швидко заштовхувала до кімнати будь-яку їжу, а ввечері, байдуже
чи він ту їжу тільки покуштував, чи - таке тепер траплялося найчастіше
- навіть не торкався до неї, вимітала одним помахом мітли». З часом
Грета перестала приховувати свою відразу до брата-комахи. Батько ж від
самого початку намагався фізично ушкодити Грегора. Першого дня, коли
трапилося нещастя з сином, він, заганяючи цілком бідолашну комаху до
кімнати, «добре турнув ззаду, і Грегор, стікаючи кров’ю, упав аж се-рад
кімнати». Іншого разу батько став кидати в нього яблука, і одне з них
«просто-таки вгрузло йому в спину». Те яблуко так і залишилося у
Грегора на спині , і через рану, завдану батьком, син назавжди втратив
рухливість. Затишна кімната Грегора з часом перетворилася на звалище
непотрібних речей. З цього по- а мешкання винесли меблі, до яких Грегор
звик, а натомість поставили ящики для попелу і сміття. У сім’ї склалася
звичка закидати у цю кімнату речі, для яких не знаходилося іншого
місця. Доки Грегор міг утримувати родину, його батьки й сестра
здавалися безпорад- , ними. Та коли вони зрозуміли, що їхній
годувальник більше не зможе працювати, , виявилося, що вони здатні
подбати про себе. Батько пішов працювати - носив дрібним банківським
службовцям сніданки, мати стала шити вдома тонку білизну для крамниці
мод, сестра знайшла собі місце продавця, а вечорами вчила стенографію і
французьку мову, щоб згодом дістати якусь кращу роботу.
З вечірніх розмов рідних у вітальні Грегор
довідався, «що в них, незважаючи на банкрутство, залишилося з давніх
часів трохи грошей, на які за ці роки ще й наросли проценти. До того ж,
гроші, які Грегор щомісяця приносив додому, - собі він залишав лише
кілька гульденів, - батьки теж не всі витрачали, отже, й назбирався
невеликий капіталець».
Грегор-комаха що далі то більше відчував свою непотрібність у
батьківському домі і тому ставав все слабкішим. Доконали ж його слова
Грети, яку він так любив: «Нам треба здихатися його… Якби це був
Грегор, то він давно б уже зрозумів, що людям неможливо жити разом із
такою потворою. І сам пішов би собі геть». Грегор зрозумів, що у цілому
світі він тепер нікому не потрібен. Лежачи в темряві, він «згадував
зворушено й любовно» про свою сім’ю. «Він тепер був ще більше, ніж
сестра, переконаний, що мусить зникнути. Так він лежав, аж поки дзиґарі
на вежі пробили третю годину ранку, і думки його були чисті й лагідні».
Довідавшись вранці, що Грегор помер, його родина з полегшенням зітхнула
і влаштувала собі відпочинок на природі, за містом.
Перевтіливши свого героя на комаху, Кафка залишив
йому людську душу, люблячу, чуйну. Чого не скажеш про членів його
родини, які зовні були людьми. Вони ніколи по-справжньому не
піклувалися про Грегора, не любили його. Ще будучи людиною, Грегор лише
одного разу бачив їхні обличчя щасливими, коли після банкрутства вперше
поклав на стіл зароблені гроші. «То була чудова пора, і вона вже ніколи
не повторилася, принаймі у всьому своєму чарі, хоч Грегор і пізніше
заробляв стільки грошей, що був спроможний утримувати, та й утримував
усю родину. І родина, і Грегор звикли до того: родина вдячно брала
гроші, Грегор радо віддавав їх, але якогось особливого тепла більше не
відчувалося».
Саме відсутність родинного тепла і бездуховність, яка вразила міщанське суспільство, вбивають героя новели Франца Кафки «Перевтілення».
|