«Мабуть, з часів Котляревського не сміялась Україна
таким життєрадісним, таким іскрометним сонячним сміхом, яким вона
засміялась знову в прекрасній творчості Остапа Вишні»,- писав Олесь
Гончар. Справді, Остап Вишня - для мільйонів читачів неперевершений
гуморист і сатирик. Він зміг у мудрих і працьовитих, дотепних і
кмітливих, щирих і безпосередніх Героях своїх творів втілити риси
характеру українського народу, передати його ментальність. Тому
багатьох струн людської душі торкало й сьогодні торкає вишнівське
мудре, щире, дотепне слово. Творча палітра Остапа Вишні досить
різноманітна: це й лагідна, м’яка усмішка, сповнена любові й приязні до
людини, й ущипливий дотеп, коли йдеться про безгосподарність, лінощі,
безвідповідальність, неуцтво. Сам письменник розмірковував так: «Що
треба, щоб мати право з людини посміятися, покепкувати, навіть
насміятися з своєї, рідної людини?.. Треба - любити людину. Більше, ніж
самого себе».
Такими теплими й доброзичливими інтонаціями
сповнена гумореска Остапа Вишні «Зенітка». Вона побудована як діалог
авгора-опо-відача з головним героєм - дідом Свиридом, якому, як він сам
каже, «чи сімдесят дев’ять чи вісімдесят дев’ять років. У цьому образі
втілено ікращі риси українського народу - безмежну відданість і любов
до рідної.землі, кмітливість, винахідливість, щирість і дотепність.
Недаремно письменник акцентує увагу читача на вікові героя, тим самим
стверджуючи думку про героїзм і непереможність народу, який від малого
до старого піднявся на боротьбу з ворогом. Композиційно гумореска
складається з двох частин. У першій мовиться про мужній вчинок
діда-патріота, який з вилами воює з ворогом. Друга частина логічно
вмотивовує попередню, оскільки, на думку Свирида, свій воєнний досвід
він здобував у не завжди мирних «баталіях» із своєю дружиною, бабою
Лукеркою - «з нею я так напрактикувався, що ніяка війна мені ані під
шапку». Це порівняння створює комічну ситуацію, яка лаконічно й
водночас колоритно характеризує героїв. Такий контраст між серйозними
діями героя і його побутовими сутичками з дружиною викликає у нас щирий
сміх.
Засобом гумору у творі є також мова персонажів, у якій оригінально
поєднується військова термінологія, побутова лексика та слова й
звороти, запозичені з німецької мови.
Так, дід Свирид упевнено вплітає у свою розповідь
«гут», «вае іст дас?». Це й зрозуміло, бо він був «у соприкосновекії з
ворогом». Вживання героєм військової термінології падає твору сильного
гумористичного звучання. У першій його частині це зумовлено самою
сюжетною дією, адже воює дїд Свирид з добре озброєними окупантами таким
знаряддям сільської праці, як вила. Том у-то й зображена письменником
ситуація набуває глибокого змісту: якщо навіть людина похилого віку
знишує ворога, можна сказати, голими руками, то такий народ
непереможний, то фашистським зайдам не панувати на українській землі.
Невідповідність між військовою термінологією і побутовими ситуаціями,
змальованими у другій частині твору, викликає сміх у читача.
Справді-бо, йдеться про непорозуміння у сім’ї - в одному випадку через
горілку, в Іншому - через куріння на кислиці, але ці описи нагадують
зведення з фронту. Наприклад: «…Перехрестився кум і рвонув в н-ському
направленії. І таки пробився в розположеніє своєї Христі. Щоправда,
рогачем його таки контузило, але з ніг не збило. А я аж до вечора в
окружекії за діжкою з сирівцем просидів». З теплим усміхом згадує дід
Свирид уже покійних кума й дружину. «Так МИ з кумом як стій з кислиці у
піке. Кум таки приземлився, хоч І скапотував, а я з піке - в штопор, із
штопора не вийшов, протаранив Лукерці спідницю й урізавсь у землю! За
півгодини тільки очунявся, кліпнув очима, дивлюсь: ліворуч стоїть кум,
аварію зачухує, праворуч Лукерка з цеберкою води. Ворухнувсь - рулі
повороту ні в руках, ні в ногах не дєйствують, кабіна й увесь фюзеляж
мокрі-мокрісінькі…»
Так багата й соковита мова твору допомагає
письменнику показати свого героя і як особу героїчну, і як людину
звичайну в Ті повсякденному житті. Простота викладу й задушевний тон,
несподівані висновки, поетизація побутових деталей, самобутній, типово
український характер героя - усе це викликає у нас доброзичливий сміх.
|