Відмінник - шкільні твори з літератури

1923 року Микола Куліш пише п’єсу «Мина Мазайло», темою якої є міщанство й українізація. Свою комедію письменник створив на «живому матеріалі», чкий дало йому спостереження над запроваджуваним у 20-ті роки процесом українізації. У п’єсі поставлено одвічне питання: бути чи не бути українській мові? Комедію цю свого часу хтось із критиків назвав «філологічним водевілем» - малося на увазі, що суперечки її персонажів точаться переважно навколо української мови. Українізація, що велася з 1923 року, як рентгенівське проміння, нпсвітила дражливість питання про те, наскільки українське суспільство готове гаяти Україною. Твір Миколи Куліша висвітлює проблеми русифікації України, ику у 1920 році більшовицькі ідеологи намагалися прикрити так званою «україиізацією». Уже з перших реплік героїв комедії стає зрозумілим, шо це «філологічна і п’сса». Мина Мазайло хоче змінити своє українське прізвище і шукає вчительку, яка б навчила його правильно говорити «по-руському». Він рішуче ... Читати далі »

Микола Куліш - одна з найтрагічніших постатей української драматургії доби «розстріляного Відродження». До кожного з наших корифеїв ми можемо прийти на могилу поклонитися, а Микола Куліш, востаннє обізвавшись з політичного ізолятора на Соловках 15 червня 1937 року, зник у безвісті. Та не зникла драматична спадщина письменника. Зараз Микола Гурович Куліш повернувся до нас своїми творами, в яких висвітлюються одвічні проблеми людського життя. Частина спадщини драматурга присвячена долі українського села 20-х років. Цедрами: «97», » Комуна в степах», «Прощай, село». Які проблеми хвилювали автора? Голод після громадянської війни, пошуки шляхів нового життя на селі, усвідомлення цінності людської особистості.

Трагедія «97» - це змалювання побутового життя селян під час нестерпного голоду. Автор у п’єсі показав нам боротьбу незаможників проти глитаїв Гирі та Годованого. Дев’яносто сім незаможників слобідки Рибальчанської піднялись на боротьбу з гол ... Читати далі »

Українське село… Скільки йому було присвячено творів нашими видатними письменниками і поетами; скільки йому довелося винести! Із п’єс Миколи Куліша постає переді мною воно, розп’яте голодом, здичавіле, жебрацьке; село, де, як і завжди, йде боротьба між багатіями та бідняками. Останні вірять, що прийшов, нарешті, їх час, що доля усміхнулася до них, що чекає їх комуна або колгосп, які дадуть їм те, про що вони мріяли - землю і владу. Але чи не марні ці сподівання? Якщо розглядати село двадцятих років, то треба неодмінно зупинитися на п’єсі «97». Дев’яносто сім незаможників  стають  символом  непохитності, вірності ідеалам комуни. Але чи потрібні були ці ідеали, коли «варити он нічого! Голод заходить!»? Це говорить дружина Стоножки - Ганна. І ніби вторять їй голоси і Орини, яка каже Огирю про хліб: «Хоч понюхати дайте, а то ж усе сніг та сніг»; і самого Стоножки: «Світ в очах отак хилиться, крутиться… Запоморочилось у голові так, що іноді не знаю, де я й ... Читати далі »

Якщо ви хочете дихати свіжим повітрям, поспішайте у село, де зустрінетесь з героями Миколи Куліша.У цьому розділі ми з вами знову опинилися у селі. Але зараз ми його побачимо за часів Радянської влади. А нашим гідом буде Микола Куліш. Заглибимося трохи в біографію Миколи Куліша. Народився він у 1892 році на Херсонщині. Вже п’яти років відправили його пастушкувати, та ще й нянькою довелося йому бути. Тому Микола скоріше пішов вчитися: спочатку до народної школи, а потім до училища. Але звідти його виключили за симпатії до поглядів РСДРП. Куліш вступає до Олеш-ківської земської гімназії. Але її раптом закрили. Мріючи одержати атестат зрілості, він екстерном складає іспити за гімназичний курс. У 1914 році його бажання здійснилося. Микола мріє про університет. Але розпочалася світова війна. Що поробиш, треба було йти до Одеської школи прапорщиків, а згодом їхати на фронт. Замість університетських знань прийшлося здобувати військових. У 1919 році він формує Дніпровський ... Читати далі »

По поемі М. В. Гоголя “Мертві душі”. Павло Іванович Чічіков був сином бідних дворян. Відразу після народження “життя глянуло на нього… кисло-неприємно”. Хлопчик запам’ятав зі свого дитинства тільки човгання й кашель батька, писання над прописами, щипки за вухо й вічний батьківський рефрен: “не бреши, слухай старших”. Однак ці батьківські наставляння Павлусь забув, а от інше - “бережи й збирай копійку” - виконав у точності. “Всіх перешибешь на світі копійкою”, -говорив Іван Чічіков, і слова ці глибоко запали в душу хлопчика. Шлях Павла Івановича Чічікова до успіху був довгим і незвичайно важким. Тому головний герой “Мертвих душ”, незважаючи ні на що, заслуговує поваги. Почавши свою кар’єру з посади дрібного чиновника, Чічіков зумів виділитися з маси нерозвинених і обмежених товаришів по службі не цілком чесним шляхом. Ступнувши на наступну сходинку кар’єри, Павло Іванович відчув, що стіни, що оточували його, подаються: далі всі пішло ... Читати далі »

Восени 1833 року був написаний пушкінський Мідний вершник. Поема мала підзаголовок: «петербурзька повість». І в цей же час починав створювати свої петербурзькі повісті Гоголь. Пушкіна й Гоголь одночасно в поезії й у прозі починали висвітлювати більшу петербурзьку тему в нашій літературі, продовжену за ними Некрасовим, Достоєвським, Блоком. Ця тема відкрила в наших письменників особливий жанр «петербурзьких» добутків. У російській літературі північна столиця показана фантастичним містом: у ньому сполучалися й переходили друг у друга до крайності протилежні облики - велич і незначність, бюрократична махина імператорської влади й темне, дрібне життя «петербурзьких кутів». «Місто пишний, місто бідний…» - так Пушкін в одному віршованому рядку й у простих словах об’єднав контрастні петербурзькі «обличчя». Ми бачимо, читаючи повести Гоголя, як це протиріччя розростається в нього в непомірних гіперболах, у колосальному розмаху гоголівського сміху й у ліричній напрузі вболів ... Читати далі »

Романтика козацького побуту і звичаїв знайшла своє відображення у повісти М. Гоголя «Тарас Бульба». За словами В. Бєлінського, Гоголь у повісті «вичерпав усе життя історичної Малоросії і у дивному художньому творінні назавжди відтворив її духовний образ». «Тарас Бульба» - частина книги «Миргород», до якої також увійшли «Старосвітські помішики» (опис старовинного поміщицького життя), «Вій» (фантастична історія) та «Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» (побут та звичаї суддівства). У збірці «Миргород», як у дзеркалі, відбито давнє українське життя з його ідеалами і негараздами.

У повісті «Тарас Бульба» Гоголь виразив ідеал козацького жігггя. народне прагнення до національної і соціальної волі. Він називає козацтво неабияким явищем руської сили, яке вийшло з народу під вогнем біди. Змальовуючи Запо:, рожжя і життя козаків на Січі, Гоголь описує жорстокий чоловічий побут коза4 іпва, славного воїнства. Він не ідеал ... Читати далі »

Ми знаємо тепер, хто був той «людський хлопець», що зачарував своєю грою, а далі й закохав у себе дочку лісу, ніжну красуню Мавку. То — Лукаш, син простої селянки—вдови, небіж доброго і мудрого дядька Лева. У драмі не подано передісторії Лукаша, бо в цьому не було потреби. Початок його життя в творі співпадає з першими кроками від дитинства до юності. Він з’являється біля лісового озера одного святкового дня на ранній провесні в супроводі свого дядька. Вся істота Лукаша, як і природа навкруги, переживала ту прекрасну пору цвітіння, коли серце переповнене мріями про щастя, а весь світ здається невимовно прекрасним. Хочеться жити і славити життя. І Лукаш славить його ніжним співом сопілки, яку він щойно вирізав і змайстрував у приозерних очеретяних зарослях.
«З самого початку поетеса підкреслює неабияку музичну обдарованість юнака. Як за народною легендою перелітні птахи приносять на крилах тепло, так Лукаш своїм співом пробу ... Читати далі »

Драматична поема Лесі Українки «Бояриня» належить до тих творів, які донедавна були невідомі читачеві. І це не дивно, бо вперше побачила світ у 1914 році, вже по смерті письменниці. «Бояриня» була видана окремими виданнями 1918 і 1923 років, а відтак аж до 1989 року не тільки не виходила друком, а й згадки про неї не було ні в оглядових статтях, ні в солідних літературознавчих монографіях, та й академічні історії української літератури обходили мовчанкою існування цього твору у творчому доробку Лесі Українки. Тільки в 20-30-ті роки, в часи другої хвилі національного відродження, з’являються поодинокі статті, а потім — мовчанка, що пояснюється дуже просто: твір присвячений драматичним подіям національної істерії — добі Руїни з усіма її конфліктами й суперечностями, і ширше — драматичним проблемам українського національного буття. В епоху «розквіту» соціалізму, злиття націй в єдину національну сп ... Читати далі »

Поему «Давня казка» Леся Українка написала в 1893 році. Основною темою твору є утвердження ролі поета й поезії в суспільному житті.
Яким же постає в творчій уяві славнозвісної письменниці провідник народних прагнень, талановитий провісник майбуття? Зовнішність головного героя твору звичайнісінька:
На обличчі у поета
Не цвіла урода гожа,
Хоч не був він теж поганий,-
От собі - людина Божа!
Таким чином авторка підкреслює, що талановита людина зовнішньо може й не відрізнятися від інших. Значить, скарби духовності слід шукати у вчинках, Поезії співця приносили справжнє задоволення людям, бо допомагали у радощах та горі, «розходились по світу стоголосою луною».
Зростання почуття громадського обов’язку поета відбувалося поступово. Спочатку, в юності, в його віршах панував опис краси природи, чистих почуттів дружби й кохання. На крилах думки поет часто линув у світи «таємні надхмарні». Але пізніше, приглядаю ... Читати далі »