П’єса «Наталка Полтавка» І. Котляревського - один
із перших драматичних творів нової української літератури, який
реалістично змалював життя українського села XIX століття. В основу
сюжету автор поклав типові моменти дійсності: віддання дівчини заміж за
багатого, нелюба і розлучення з коханим парубком, бідняком. В народних
піснях, думах того часу теж дуже часто зустрічається подібна життєва
ситуація. Тому головна героїня п’єси «Наталка Полтавка» - цілком
типовий образ української дівчини, представниці народних мас, який
завдяки вдалому перу письменника об’єднав у собі найкращі риси
дівчини-українки: розум, любов, добре серце. її духовна сила і чарівна
краса дивують нас і зараз. З теплотою й щирістю змальовує письменник
образ Наталки. Це - образ чесно роботящої, здібної селянської дівчини,
багатою душевною красою. Досить правдиву її характеристику подає
виборний: «Золото - не дівка!… Окрім того, що красива, розумна, моторна
і до всякого діла дотепна, - яке в неї добре це, як вона поважає матір
свою; шанує всіх старших себе; яка удяща, яка рукодільниця; себе і
матір свою на світі держить». Але не тільки цими рисами приваблює образ
Наталки.
Вона мужня, рішуча, з тверезим поглядом на життя.
Наталка добре усвідомлює нерівність між бідною селянкою і багатим
возним. «Ви пан, - говорить Наталка возному, - а я сирота; ви багатий,
п я бідна; ви возний, а я простого роду». Ця розмова показує, що
солянська дівчина розумніша за хитрого «юристу». Наталка не лише кохає
й страждає; вона здатна захистити свою гідність, нона бореться за
здійснення своїх мрій, за своє щастя. Ось чому розмова її з матір’ю про
женихів показує її здатність до глибокої критичної оцінки людей. В
поведінці Наталки яскраво виявляється усвідомлення своєї людської
гідності. Ось чому є характерними слова її пісні:
- Небагата я і проста, но чесного роду,
- Не стижуся прясти, шити і носити воду.
Вона весь час турбується про свою матір, дуже
лагідна і ніжна у розмові з нею, що свідчить про велику повагу і любов
до рідної неньки. Та й взагалі з усіма людьми Наталка поводиться
доброзичливо, з відкритою душею. «Добра дитина», - каже про неї
Терпилиха. Про її добре серце говорить і виборний. Материні сльози й
докори примушують її погодитись вийти заміж за возного. Вона готова на
самопожертву, щоб заспокоїти в старості матір. Така ситуація була дуже
типовою для українського села XVIII-XIX століття, коли бідну дівчину
примушували батьки або вона сама жертвувала своїм коханням, щоб якось
забезпечити, покращити долю, злиденне життя родини. Але Наталка здатна
і до сміливих, рішучих дій. Коли повернувся Петро, вона рішуче виступає
проти звичаїв, не відступає перед погрозами возного і заявляє: «І коли
на те йде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи
не буду». Так в образі Наталки Котляревський змалював типові риси
простого українського народу: енергійність, здатність до боротьби,
усвідомлення своєї гідності, волелюбність. Наталка, протестуючи проти
одруження з возним, оцінює це одруження для себе, бідної дівчини, як
кріпацтво. «У пана така жінка буде гірше наймички… буде кріпачкою», -
говорить вона виборному. В цих словах чути негативне ставлення до
кріпосницьких відносин. В образі Наталки Котляревський живо й
реалістично підносить високі розумові і моральні якості низів
тогочасного суспільства. Якщо образи возного й виборного показані в
сатиричному плані, то Наталка - образ цілком позитивний. Це
відчувається не тільки в її поведінці, але й у мові.
|