Учнівський твір За п’єсою І. Карпенка-Карого «Сто тисяч». Герасим
Калитка - сільський багатій, у якого є двісті десятин землі. Та це його
не задовольняє, він прагне збільшити свої володіння. Про свою мрію він
говорить: «Ох, земелько… Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки…
Приобрітав би тебе без ліку…» Власницькі прагнення цього черствого і
занопадливого «стяжателя» сягають далеко. Він упевнений, що настане
день і він скупить усю землю навкруги. Жадоба збагачення - єдина
пристрасть Калитки. Вона повністю ним заволоділа. Навіть уві сні глитай
марить: «Кругом, кругом усе моє». Калитка - трудолюбива людина. Він не
доспить, не доїсть і не прогуляє, але і своїм рідним та наймитам не дає
перепочинку. Бо праця, він вважає,- то гроші, багатство. Він часто
дорікає наймитам, що вони мало роблять, але багато їдять: «Настане
день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають».
Власницькі інтереси навіть родинні та батьківські почуття притупили.
В одруженні сина шукає вигоду, бо хоче невістку і з
приданим, і з грішми. А віддавши дочку заміж, Герасим Калитка
відмовився дати за нею посаг. І хоча він і постраждав, навіть два зуби
втратив, був задоволений, бо п’ять тисяч зосталися у нього. Калитка
заздрить іншим і докладає зусиль, щоб досягнути ще більшого багатства.
Тому і вирішив придбати фальшиві гроші. При цьому він пробує обдурити
досвідченого шахрая, заплативши замість п’яти тільки три тисячі
карбованців. Але сам потрапив у пастку, і це доводить його до
самогубства: «Краще смерть, ніж така потеря!»
Отже, І. Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» показав
хижака-«стя-жателя», розкрив риси його характеру, примусив замислитися
над такою вічною проблемою, як людське щастя і багатство.
|