Тарас Шевченко був людиною обізнаною. Він цікавився
творчістю письменників світової літератури. Формування його ідеалів як
митця і поета, суспільного діяча пов’язане з передовою філософською
думкою Європи. Шевченко знав і любив творчість Шіллера, бо сприймав як
близьку за духом і загальною спрямованістю. Поезію Шіллера Тарас
Шевченко читав у перекладах давнього друга І. Гербеля. Його збірка
«Відгомін», що містила двадцять три переклади ліричних творів
німецького поета, була у власній бібліотеці Тараса Шевченка. Серед
характерних спільних тем двох поетів на перший план виступає тема
боротьби народів проти соціального і національного рабства. Саме ця
тема була живлющим джерелом поетичного натхнення і Шіллера, і Шевченка.
Німецький поет вважав, що в основу всього Всесвіту закладена
радість. Якщо багатство роз’єднує людей, то радість, тобто любов,
милосердя, об’єднує їх. Адже всі люди - діти однієї матінки Природи.
- Будь твердим в лиху годину, Поміч скривдженим давай, Всюди правду знай єдину, Зроду клятви не ламай, -
ці рядки з поезії «До радості» написані у вигляді урочистої оди з хором і виражають почуття багатьох людей.
Великий Кобзар українського народу у своїх віршах і поемах теж звертався до теми визволення з рабства своєї неньки-України:
- … на оновленій землі , Врага не буде, супостата. А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі.
За своєрідністю трактування історичних подій, уславленням боротьби
за свободу пригніченого народу в одному ряду з драмою «Вільгельм Телль»
Фрідріха Шіллера стоїть поема Тараса Шевченка «Гайдамаки». Визвольний
пафос ранніх шіллерівських п’єс стимулював творчість багатьох
романтиків, а образ Карла Моора знаходив відгуки в багатьох подібних
романтичних образах. «Розбійники» - перша драма Шіллера, проте вона
досі залишається найзнанішим його твором. Карл, головний герой п’єси, -
людина енергійна і розумна. Його улюблений письменник - Плутарх,
відомий автор героїчних біографій людей античності. Залишившись без
засобів до існування, викинутий із суспільства і полишений рідними, він
очолив ватагу розбійників. Карл оголошує війну суспільству, де віднині
для нього немає місця: «Мій дух прагне подвигів, душа - свободи». Карл
Моор і Шевченківський Варнак - образи, підказані письменникам самим
життям.
Однією з перших поряд із згаданими темами ввійшла в
поезію Ф. Шіллера і Т. Шевченка тема знівеченої жіночої долі, гіркої
материнської любові. Шевченкова «Катерина» - тематична паралель до
«Дітовбивці» німецького поета. Зі щирим співчуттям малюють поети своїх
героїнь, які пристрасно покохали, яких одурили і які потім тяжко
страждали.
Так, Катерина не вміє та і не може простити зраду коханого. Вона
втілює образ матері люблячої і ніжної, тому і не вбиває, як
шіллерівська героїня, своєї дитини, а позбавляє життя себе.
«Дітовбивця» не прощає зради коханому і гордо, без сліз іде на плаху.
Але Шевченкова
Катерина, обдурена і зганьблена «москалем», символізує долю України.
Катерина полишає свого сина, який потім має помститися за свою матір.
Попід горою яром-долом, Мов ті діди високо, Дуби з Гетьманщини стоять,
В яру гребельки, верби в ряд, Ставок під кригою в неволі. Обидва поети
- це дві яскраві творчі індивідуальності, сини своєї епохи, які нерідко
використовували однакові засоби відтворення дійсності. Але якщо
Шевченко закликав до відкритого протесту, до справжньої боротьби із
панами та поневолювачами, то Шіллер вважав, що тільки мистецтво може
бути головним рушієм змін у світі на краще. Людина, яка стає гармонійно
розвиненою, не буде виступати в ролі поневолювача чи скривджувати іншу
людину.
|