Про творчість І. Франка написано так багато, що,
здається, годі було б і намагатися щось додавати. Це так, але кожне
нове покоління має право на своє прочитання класики. Інакше класика б
уже давно не була нікому потрібна. Що ж передусім привертає увагу, коли
читаєш вірші І. Франка? Неоднозначність мислення, постійна наявність
другого змістового плану. Зокрема, знаменитий «Гімн» завжди тлумачили
як заклик до революційних дій знедоленого народу. Може, й це правильно.
Але Франко писав не примітивно. Вчитаймося:
- Вічний революціонер -
- Дух, що тіло рве до бою…
Хіба тільки на барикадах можна змагатися «за
поступ, щастя й волю»? Можливо, поет оспівував дух творчого неспокою,
який керував ним усе життя, допомагаючи долати власні сумніви, злі
плітки й нарікання недругів, нерозуміння і боку самого народу, задля
якого працював. Це нині іменем І. Франка назвали Львівський університет
і ще багато інших закладів, але за життя йому там не дали викладати.
Тому бойовий дух поезії «Гімн» увібрав у себе й рішучість, І мужність,
і віру:
- Вічний революціонер -
- Дух, наука, думка, воля
- Не уступить пітьмі поля.
Він добре розумів, у чому революційність думки - у вірі в майбутнє
свого народу, якому так потрібна зараз освіта, щоб зрозуміти свій шлях.
Тому так переконливо звучать рядки з вірша «Гріє сонечко»:
- Сійте в головах
- Думи вольнії,
- В серцях жадобу
- Братолюбія…
- Сійте! На пухку,
- На живу ріллю
- Впадуть сімена
Думки вашої! До кого звернені ці рядки? Перш за все
до національної інтелігенції. Звідси й образ Каменяра, що прикутий до
великої скелі народної долі власним обов’язком перед ним. «А далі
тисячі таких самих, як я…» Кожен читач сьогодні розуміє, що вірші
Франка завжди були алегоричними. Не про видобування каменю Йдеться у
«Каменярах», а про тяжку працю чесних людей, що опікуються долею
народу, рівнем його культури і життя. їх можна порівняти хіба що з
працею каменярів. Ця праця так само потрібна людям, навіть якщо
сьогодні вони цього ще не розуміють. «Лупайте сю скалу!» - закликає І.
Франко, всім своїм життям показуючи приклад працездатності і
самовідданого служіння своєму народові.
Чи розуміє сучасний читач поезію великого Каменяра?
Мислячий читач завжди зрозуміє велич думки розумної високоосвіченої
людини, яка мусила захо-інти між зовнішніми образами глибокий біль за
долю свого народу і віру в його сиітле майбутнє.
|