І. Нечуй-Левицький - видатний український письменник.
Його улюблена тема - український народ з його красою і багатством душі.
І. Франко називав Нечуя-Левицького талановитим майстром слова,
підкреслював його вміння спостерігати життя, передавати побачене
засобами слова. Ось чому твори письменника завжди цікаві, захоплюючі і,
головне, правдиві. В них дуже яскраво і мальовничо зображене життя
людей, з їх святами і незгодами, любов’ю і ненавистю. Гарним прикладом
цьому є повість «Кайдашева сім’я». Головою родини був Омелько Кайдаш.
За панських часів йому довелося пізнати тяжкої, виснажливої праці,
про що свідчить його зовнішність. «Широкі рукава закачались до
ліктів, з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке
лице було сухорляве і бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі
набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на
голові, як пух, і блищало сивиною. Але Омелько не лякався роботи. І в
кожний вільний від панщини час він не сидів без діла, а працював на
себе, виробляючи вози. Всі в його родині були працьовитими: і жінка,
і сини Карпо і Лаврін, і невістки Мотря і Мелашка. До весілля синів
Кайдаші жили відносно спокійно і мирно. Лише інколи виникали невеликі
суперечки між батьком і Карпом, бо Карпо не міг держати язика за зубами
і кожного разу сперечався з батьком.
- Ø «Ти, Карпе, ніколи не вдержиш язика! Все допікаєш мені гіркими словами…»
Але після одруження Карпа і Лавріна без гризні і
сварки не проходило й дня. Перші великі сварки виникли між Мотрею та
Кайдашихою. Спочатку вони виникали від нахабності та безсо- І ромності
свекрухи. Вона ставилась до Мотрі, як до наймички, І примушувала
виконувати всю хатню роботу: мести підлогу, ва- І рити їсти, доїти
корову. Але й це не задовольняло Кайдашиху.,1 «По обіді Мотря почала
мити горшки та миски. Вона взяла ніж І і почала вишкрібати вінця
старого засаленого горшка. Горщик І завищав під ножем, наче цуценя.
- Ø - Не шкреби, дочко, ножем, бо в мене неначе в голові скромадить, - сказала Кайдашиха».
А щоб Мотря робила все сама, свекруха вдавалась до різних хитрощів:
то в неї спина болить, то ноги. Але Мотря була не зЛ таких, щоб комусь
підкорятись. Згодом вона починає дуже різко відповідати свекрусі, а
потім зовсім її не слухати. їхні сварки виникали на грунті дрібниць: не
поділили мотовило, хто буде замітати, і переростали в справжнє лихо.
Кайдашиха з Мотрею стають злими і ненависними до такої міри, що ладні
вбити одна одну.
Після смерті батька почався розподіл майна. Мотря з Кайдашихою були такими жадібними, скупими і дріб’язковими, що за зайвий метр землі підняли галас на все село.
Коли Карпо з жінкою стали жити окремо, сварки не припинилися, а,
навпаки, зросли. Два будинки стали двома ворожими таборами. Жінки
підключили до сварок і чоловіків, і дітей. Стоячи по обидва боки тину,
вони обливали один одного брудом, позабувши про людяність і сором.
Мені дуже сподобалась ця повість. Бо автор показав,
до чого може довести ненависть і злість рідних людей. Так, стає смішно,
але й водночас страшно. Бо коли це таке було, щоб син піднімав руку на
батьків? Але такі люди самі знайшли собі покарання. Ця повість вчить
бути чуйним, добрим, поважати інтереси інших людей, прислухатися до
свого серця. Не бути скупим, жадібним, дріб’язковим, бо ні до чого,
крім насмішок від людей і сварок в родині, це не приведе.
|