Учнівський твір. Як істинний патріот, Шевченко,
кидаючи погляд у минуле українського народу, звертався до героїчної
історії своїх предків. У минулому його захоплювала перш за все боротьба
за волю, козацька відвага. Героями його творів стають Тарас Трясило,
Іван Підкова, Гамалія. У поемі «Гамалія» Шевченко
розповідає про похід запорозьких козаків до Туреччини. Розпочинається
поема піснею-пла-чем запорожців, які страждають у турецькій неволі.
Звертаючись до вітру, до моря, посилаючи прохання до братів-запорожців,
невільники сподіваються, що їхні слова долетять до Великого Лугу і
товариші прийдуть їх визволяти. Плач невільників долинув до рідної
землі. І тоді козаки заспівали у відповідь:
- їдем різать, палить, Братів визволяти.
Нелегким був шлях сміливців, «море вітер чує» і так
розходилось, що у козаків аж «серце мліє». Але їх ніщо не лякає, бо
вони їдуть «братів визволяти». Бій між славними героями та
«бусурманами» змальовано у романтичному ключі: ревуть, лютують
«гвардійці» султана - яничари, скрегочуть зубами, палять з гармат. Але
ніщо не допоможе катам. Від шабель козацтва «покотились яничари».
Мужній і відданий козацький ватажок Гамалія розірвав кайдани, випустив
братів з неволі. І розпочався «бенкет козачий». Гнів борців такий
великий, що аж «через базари кров тече», а вся Візантія «на ножах в
крові німіє». Запорожці зруйнували навіть самі мури турецької фортеці,
спалили ворожий флот. Такою була плата за сотні спалених українських
сіл, за тисячі взятих у полон, за кров і муки у неволі. Ось чому
захисників і визволителів народних погонь не бере. Вони не ходять по
місту, а літають.
Г. Шевченко показує повсталий народ, «громаду в
сіряках», то творить справжню історію. В основу поеми покладено
історичні події; зображені тут фмкож історичні особи - Гонта і
Залізняк. Козацькі ватажки втілення волелюбності, оптимізму народу.
Вони непримиренні її іюротьбі, в прагненні покарати панів за заподіяні
селянам принди. Як широко прагнення свободи охопило маси, видно,
наприклад, з того, що під час повстання в селах осталися «Діти та
Ообаки, - Жінки навіть з рогачами Пішли в гайдамаки».
Поема «Гайдамаки» Шевченка хоч і про минуле, та все ж Йула
надзвичайно актуальною для часу, коли жив поет. Вона кликала трудящих
не забувати героїчних предків - волелюбних козаків і бути гідними їх
слави та звитяги. Поетові боляче бачити, що десь поділась воля, про яку
зараз тільки кобзарі співають:
- Була колись - панували, Та більше не будем! Тії слави козацької Повік не забудем!
Оспівуючи велич і красу мужніх героїв, Т. Шевченко
висловив упевненість, що прийде час, коли український народ згадає
своїх волелюбних предків і буде гідним їхньої слави.
Спогадами про славу відважних козаків Шевченко прагнув пробудити в
пригнобленому українському народові почуття національної свідомості і
підняти його на боротьбу проти гніту царизму. Саме цим великий Кобзар,
співець трагічної й разом з тим всеперемагаючої долі, дорогий нам,
нащадкам, безмежно. Читаючи твори Т. Шевченка, ми бачимо не тільки
поета-громадянина, який розповідає нам про історію боротьби Украї* ни і
її славне козацтво, а й відкриваємо для себе художника, який
фарбами-словами малює нам звитяжців. Тож зустрічаємо у віршах постійні
епітети: «червоні жупани», «козацька слава», «орел сизий». Це про
козацьку звитягу, організованість і вміння вести бій з супротивником
розповідає нам порівняння «козаки, як та хмара, ляхів обступили». А
поєднанням інверсії, заперечення та гіперболи в поемі «Тарасова ніч»
митець дає нам моя іивість уявити складну ситуацію бою, побачити і
відчути:
- Вже не три дні, не три ночі Б’ється пан Трясило, Од Лимана до Трубайла Трупом поле крилось. Ізнемігся козаченько…
Використаними художніми засобами письменник
повертає нас до народного джерела творчості - думи. Шевченкові герої
співають, діють, живуть і викликають захоплення у нас, читачів, своєю
вічною красою і неповторністю.
|